Керівництво: Як порахувати вигоди від міграції в «хмара»



Disclaimer: Більш детальний аналіз і детальний розбір формул представлений в нашій тематичної книзі.

Тема економічного обґрунтування переходу в хмари залишається актуальною, незважаючи на те, що і в спеціалізованій літературі, і в інтернет-ЗМІ про неї звичайно пишуть рідко і скупо. З одного боку, сама по собі модель техніко-економічних розрахунків досить проста і зводиться до звичайної калькуляції одноразових і експлуатаційних витрат.

З іншого, зібрати точні вхідні дані для коректного розрахунку — зовсім не просте завдання. А якщо використовувати вхідні дані неповні, то і результат таких розрахунків буде далекий від реального стану речей.

Тому хмарні провайдери намагаються уникати грубих розрахунків («на око») в конкретних проектах, а в рекламних цілях використовують досить ущербні з точки зору повноти даних приклади, що ілюструють «ефективність» використання хмарних рішень. У цьому матеріалі ми розберемо робочі моделі для розрахунку економічної ефективності і наведемо приклади подібних розрахунків.

В якості базової хмарної послуги ми розглядаємо сервіси оренди віртуальної інфраструктури в моделі IaaS (Infrastructure as a Service). Детальніше про те, що собою являє така модель, можна прочитати в книзі «IaaS для бізнесу по цеглинці».

Важливо розуміти: техніко-економічні розрахунки носять орієнтовний характер. Їх варто проводити, якщо ваше завдання – обґрунтувати доцільність модернізації ІТ-інфраструктури на конкретному об'єкті (причому не «на пальцях», а на реальних цифрах) і вибрати найбільш ефективний (у тому числі з економічних позицій) варіант реалізації ІТ-інфраструктури з числа можливих альтернатив.

Сценарії вибору

Необхідність зробити техніко-економічне обґрунтування переходу до хмари зазвичай виникає в двох випадках:
  • назріло питання модернізації існуючої інфраструктури;
  • потрібні нові ресурси під проект, планове розширення або планується створення ІТ-інфраструктури з нуля.


Укрупнено ІТ-інфраструктуру можна поділити на три частини: майданчик розміщення, обладнання і середовище віртуалізації. Кожну з цих частин можна віддати на аутсорсинг разом із завданнями більш низького рівня.



Рівні передачі ІТ-ландшафту на аутсорсинг

В такому випадку основними варіантами для порівняння з точки зору можливості використання хмари (або аутсорсингу) можуть виступати:

  • закупівля обладнання і розміщення його у власній серверної;
  • закупівля обладнання та розміщення його в дата-центрі;
  • оренда обладнання в дата-центрі;
  • оренда віртуальних потужностей в дата-центрі (власне хмара в моделі IaaS).


В рамках перерахованих варіантів можливі різні архітектурні рішення, що забезпечують, відповідно, різний коефіцієнт готовності ІТ-інфраструктури при різної вартості. Тому порівнювати економічну ефективність різних варіантів інфраструктури «as-is» некоректно. Для цього потрібно уточнити необхідний для бізнесу коефіцієнт готовності ІТ-інфраструктури і привести кожен з варіантів до необхідного значення цього параметра.

Розбираємося з термінами: що таке коефіцієнт готовності

Коефіцієнт готовності – важливий показник, який дозволяє порівнювати два і більше варіантів реалізації ІТ-інфраструктури. Порівняння двох варіантів, наприклад, за вартістю володіння, буде некоректним при різному коефіцієнті готовності. Іншими словами, коефіцієнт готовності ІТ-інфраструктури — це ймовірність того, що наша інфраструктура опиниться в працездатному стані в довільний момент часу (крім вікон планового технічного обслуговування).

При визначенні необхідного коефіцієнта готовності враховуються наступні дані:

  • обсяги прямих фінансових втрат при простої бізнес-додатків;
  • непрямі втрати, спричинені непрацездатністю бізнес-додатків (зниження рівня довіри, перехід клієнтів до конкурентів або відмова від сервісів тощо).

Виходячи з цих показників можна говорити про максимально допустимому часу простою всієї ІТ-інфраструктури та окремих сервісів. Приблизний розрахунок коефіцієнта готовності виглядає наступним чином [тут можна звернутися до матеріалу Ст. Алексєєва, «Приблизний розрахунок ступеня готовності системи»]:



де A — коефіцієнт готовності системи;
tр — сумарний час перебування об'єкта в працездатному стані;
t— сумарний час відновлення об'єкта.

Для знаходження потрібних параметрів, необхідно виконати наступні кроки:

1. Скласти архітектурну схему системи.
2. Перетворити в логічну.
3. Розбити на модулі з послідовним/паралельним з'єднанням компонентів.
4. Виконати розрахунок готовності по модулям.
5. Виконати розрахунок готовності для системи в цілому.



Підхід, при якому ми відштовхуємося від необхідного коефіцієнта готовності, зручний в першу чергу для проектів по створенню нових ІТ-інфраструктур. У цьому випадку ми спочатку визначаємося з необхідним коефіцієнтом готовності, а потім розглядаємо варіанти реалізації, які цей коефіцієнт забезпечують, і порівнюємо їх з вартості володіння.

Якщо ж наше завдання – не створити інфраструктуру з нуля, а модернізувати наявну, то можливі два шляхи:

1. Поточний коефіцієнт готовності нас влаштовує, ми шукаємо рішення, яке дозволить нам забезпечити заданий рівень доступності ІТ-сервісів з мінімальними витратами. У цьому випадку нам необхідно досягти позитивного внутрішнього економічного ефекту, а зовнішній може бути нульовим. Варіанти з однаковим коефіцієнтом готовності і ідентичною функціональністю можна порівнювати з показником вартості володіння.

2. Ми розглядаємо кілька рішень з більш високим коефіцієнтом готовності або кращою функціональністю, у цьому випадку внутрішній економічний ефект буде незначним, можливо, навіть негативним. При цьому основна економія повинна досягатися за рахунок зовнішнього економічного ефекту, наприклад, скороченням збитків від простою ІТ-сервісів. Ефективність декількох варіантів з різним коефіцієнтом готовності можна порівняти за показником річного економічного ефекту (ГЕЕ).



Розбираємося з критеріями: економічний ефект – внутрішній, зовнішній, річний

Найбільш зручним показником економічної ефективності ІТ-інфраструктури, що застосовуються на практиці, є річний економічний ефект (ГЕЕ), що вимірюється в рублях на рік.



де Ерік— річна прибуток (економія), котра досягається при модернізації ІТ-інфраструктури на економічному об'єкті [рублів/рік];
До — капітальні (одноразові) витрати на створення та впровадження компонентів ІТ-інфраструктури [карбованців];
E — норма прибутку (нормативна прибутковість) [1/рік].

Річна прибуток (Ерік) може зростати як за рахунок економії різних статей витрат (витрат), так і за рахунок збільшення доходів від в результаті впровадження хмарних технологій.

Капітальні (одноразові) витрати (К) на створення і впровадження ІТ-інфраструктури являють собою інвестиції, необхідні для створення і введення в експлуатацію обчислювальних потужностей. Докладний список можливих капітальних витрат з формули їх розрахунку ми наводимо в нашій тематичної книзі.

Норма прибутку (нормативна прибутковість) Е являє собою норму віддачі капіталу і норми підприємницького доходу. Її величина безпосередньо пов'язана з нормативним терміном окупності капіталовкладень Тok:



Значення нормативної прибутковості вибирається виходячи з ситуації в конкретній галузі та в економіці країни в цілому. У загальному випадку величина Е не повинна бути менше депозитної ставки надійного банку (у іншому випадку замість інвестування в модернізацію ІТ-інфраструктури вигідніше просто помістити ці кошти на депозит в банку).

В ІТ-сфері темпи появи нових технологій та оновлення і «заліза» такі, що зазвичай термін їх експлуатації вважають рівним приблизно 5 років (після чого вони, в теорії, підлягають списанню або суттєвої модернізації). З цієї причини величина Е при розрахунках для ІТ-інфраструктури, як правило, не повинна бути менше 0,2–0,25 (в іншому випадку капіталовкладення в неї не окупляться за час реальної експлуатації).

При розрахунку показника річного економічного ефекту (ГЕЕ) прийнято поділяти його на дві складові: внутрішній (прямий) і зовнішній (непрямий) економічний ефект. Внутрішній (прямий) економічний ефект досягається за рахунок безпосередньої економії при реалізації функцій забезпечення об'єкта необхідними ІТ-сервісами.

У загальному випадку можна говорити про наступні внутрішніх ефекти:

  • скорочення часу простою бізнес-процесів внаслідок збоїв;
  • зниження ризику втрати важливих для бізнесу даних;
  • підвищення продуктивності праці за рахунок збільшення рівня мобільності працівників.
Зовнішній (непрямий) економічний ефект досягається в основному за рахунок підвищення ефективності основної діяльності компанії в результаті скорочення втрат від простою інформаційних систем і від втрати важливої для бізнесу інформації.

Особливості розрахунку вартості володіння ІТ-інфраструктурою


Якщо нам потрібно порівняти різні варіанти реалізації ІТ-інфраструктури, аналогічні з точки зору коефіцієнта готовності (наприклад, IaaS і створення відповідної інфраструктури своїми силами), треба врахувати ряд особливостей.

Апаратне резервування та нарощування обчислювальних потужностей

Для забезпечення заданого коефіцієнта готовності інфраструктури може знадобитися апаратне резервування серверів. Якщо компанія реалізує ІТ-інфраструктуру самостійно, то апаратне резервування виливається в невикористовувані обчислювальні потужності, зарезервовані на випадок виходу з ладу одного з серверів. Простої обладнання в даному випадку може виникати не тільки із-за необхідності забезпечити необхідний коефіцієнт готовності – плануючи зростання навантаження в майбутньому, компанія зазвичай купує обладнання «із запасом».

В рамках роботи з IaaS-провайдером резервування реалізується на апаратному рівні силами самого провайдера і вже включено у вартість послуги, а нарощування обчислювальних потужностей відбувається не дискретно («стрибкоподібно» – як у випадку з in-house-інфраструктурою), а практично безперервно. Відповідно, і про незадіяних (і, таким чином, збиткових) потужностях мови не йде.

Інвестиційні ризики

Для проекту інвестицій в ІТ-інфраструктуру, як і для ІТ-підрозділу в цілому, характерні в першу чергу негативні ризики, які полягають у ймовірності втратити ресурси при невиправданому інвестуванні. При цьому, якщо розглядати капітальні витрати в ІТ-інфраструктуру як інвестиції, то при порівнянні з IaaS, де немає суттєвих капітальних витрат, може знадобитися коригування розрахунку вартості володіння.

Таке коригування можна реалізувати шляхом розрахунку умовної вартості страхування кожного з ризиків, актуальних для конкретного проекту: для її наближеного обчислення необхідно помножити суму можливих втрат на ймовірність реалізації негативної події.

Проведення таких розрахунків – завдання досить копітка: щоб порахувати реальну вигоду від реалізації того або іншого формату ІТ-інфраструктури, потрібно враховувати безліч факторів, з якими звикли працювати економісти, а не ІТ-фахівці. Тим не менш, такий розрахунок може виявитися набагато переконливіше безлічі оповідань про хмарах і історій успіху компаній, що користуються послугами IaaS-провайдерів: у більшості випадків вигода від міграції виражається не просто «на словах», але і в реальних цифрах.

P. S.: Більш детальний аналіз і детальний розбір формул представлений в нашій тематичної книзі.

Джерело: Хабрахабр

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.